Хтось напшикав балончиком на цегляній стіні: "приймаючи все, ти стаєш вільним".

Народна філософія — це окремий вид фольклору.

Мені зрозуміла ідея, чому таке формулювання може прийти в голову, але щось тут трохи не так, або зі мною щось не так. Хоча, все так, бо деякі твердження комусь близькі, комусь ні.

Мене окремо зачепило поняття "приймати все". Та ну нафіг. Так само оця ідея "завжди кажи так", досі здригаюся, чуючи назву цього фільму. Імхо, не можна цього робити, бо ніколи не знаєш причин, чому тебе хтось спонукає до згоди, прийняття. Або неприйняття. Так само як речовини типу різних гормонів може виробляти організм самотужки, так само прийняття чи неприйняття має сформуватися природнім шляхом всередині черепної коробки.

Але тут виникає купа нюансів: а що якщо хтось підкидає гарну ідею, або змушує до чогось конструктивного, і це допомагає? Таке буває, але буває і навпаки. Наполегливі поради та примус зміцнюють певну систему стосунків, і подальший конструктив чи навпаки буде вже містити побічні ефекти від її існування.