Ходив на заняття по шен пуерах, дегустація під керівництвом чайної майстрині, у якої я останнім часом купую майже весь чай. За день до того у тому ж закладі грав на відкритті, та мені ситуативно зайшли кілька піал шен пуера, хоча зазвичай це не моя тема, але ситуативно чай сподобався. Оце вирішив трохи розпробувать шен.

Воно, звичайно, цікаво та пізнавально, але все-таки не моя тема. Тобто я не той, хто б дома пив цей чай, це треба бути налаштованим на хвилю. До того ж, у цього чаю тонізуючий ефект просто капець, це зліще, після дегустації двох чаїв тебе трохи водить, не люблю таке. А було їх на дегустації чотири! Голова була дурна аж до вечора. Любителям такого, шоби вштирило, якраз те що треба, але я від чаю чекаю геть іншого. 

Збадьоритись — то норм тема по ситуації, але у мене якось так складається життя та робота, що мені не потрібна додаткова бадьорість. Наявність чогось цікавого мене і так бадьорить. Збадьоритись, щоби що? Щоби працювати ефективніше? Проблема в тому, що хотілося б бути ефективнішим там, де це треба. Але ж практично ніде не треба. Як оце чувак знайомий каже перед виступом в кабаку: от вам би сюди до квартету додати мінусовки з трубою, оце був би звук! Я йому (у режимі псевдомаскування пасивної агресії): нуу... це буде занадто жирно для цього місця.