Людина, що шукає себе, шукає своє місце у просторі. Але це не x-y-z простір, бо інакше можна було б сказати: так от же ж де ти! Це скоріше простір сенсів, у якому людина намагається намацати власні координати. Але от проблема: перед тим як ти знайдеш свої координати, треба цей простір спочатку створити, потім з'ясувати, де початок координат, і рахувати від нього. А потім, коли власний внутрішній простір наповнюєш сенсами, виявляєш, що ти — той, хто на нулі. На нулі координат. Виявляється, що ти на цьому нулі стоїш на стрем'янці зі шпателем чи наждаком, і все весь час підчищаєш, поліруєш, ось ти де. Ти у цьому просторі і крапка нуль, і сам простір. Як це зрозуміти? Може, й ніяк. Лише частина простору сенсів може бути усвідомлена.