Непогано сьодні перед військовими виступили — співак, гітара, арфа, саксофон, я на кахоні. Але в людей з оперною закалкою та у деяких театральних акторів одна й та сама мулька: вони настільки всерйоз сприймають все-превсе, що стосується виступу, що потім починають роздивлятися відео, критикувати себе, бачити якісь критичні помилки, яких не було. Це якась прошивка, цьому вчать закладах, ти повинен те, се, п'яте й десяте, бути у формі, підвищувати рівень, а тобі ніхто нічо не повинен. Як добре, що мене нічого такого ніхто не вчив. Якщо виступ для людей, то коли людям сподобалося, то задачу виконано, та й усе. Можна там собі помітити якісь окремі лажі, але оце вгризатися, весь час сумніватися — це якісь перевитрати енергії, позбавлені конструктиву, якщо всі учасники мають рівень та грають/співають згідно нього.