Нарешті у своїй кімнаті — прибрав, тепер звикаю до того відчуття, коли є свій простір, де можна сидіти клепати аранжування чи практикуватись без глушилки. Можна й на скрипці грати. Тільки скрипку я після ремонту ще не розпаковував. А забрав з ремонту ще у перший день війни.

***

Кількість уроків потроху збільшується, але так само може зменшитися, бо поки що неясно, що буде з регулярністю. На цьому тижні планується навіть робота у закладі за якісь гроші плюс очікується рекордна кількість уроків на тиждень за останній місяць.

***

Наполеонівські плани по аранжуваннях. На щось треба зняти відео, щось допрацювати. Сьогодні увечері зробив одну відому пісню десь на 70%, далі буде. Крапля за краплею треба підвищувати продажі на сайті, де лежать ноти. Для цього їх треба заковбасити багато. Для мене це доволі проста, цікава та приємна робота. Механічний аспект багатократного повторення різних композицій та окремих фраз пасує моїй нервовій системі. Завжди є можливість відволіктись за допомогою якоїсь циклічної активності, і музична практика тут ідеально вписується.

***

У зоомагазин повернулися звичні котячий корм та наповнювач. Це реальне покращення, бо спочатку в іншому магазині знайшлися замінники, але то фігня була повна.

***

Потроху відкриваються кафе та різні магазини. Сьогодні нарешті взяв нормальну каву у магазині, де зазвичай її беремо. Спроби пити іншу каву призвели просто до відмови від кави, або кидаю туди морозиво чи сгущонку, щоб не смакувало так погано. Як умпалумпи, що додавали у свої страви какао-боби, щоб не було так гидко.

***

Зняли заборону на алкоголь. Пішов одразу взяв 2 пляшки вина. Першу випили на трьох. Воно ностальгічно було — типу о, нормальне вінішко, нямням. Італійське, регіону Пулія. Потім через пару днів відкрили друге, французьке якесь. Наче теж нічо, але так його й не допили. Все, вино набридло. Навіть іти його купляти більше не хочеться. Дивина.

***

Люди повертаються у Київ, але багато хто поки що стрімається. Але пробки на в'їзді вже є.