У бажанні зрозуміти та змоделювати інтерес до себе складно зрозуміти картину себе в очах інших загалом, а не на ґрунті окремих рис, які людина собі намалювала, і вважає, що вони роблять основну погоду. Це так і в контакті працює, і у створенні сценічного образу. З останнім особливо складно, треба специфічну клепку мати, щоб розуміти, чим привертає увагу образ, або що треба змінити, щоб почав привертати. У будь-якому разі, імхо, багато чого упирається у функціональність. Привертає увагу готовність дати людям те, що їм треба. Всі люблять, коли їм шось дають, і не люблять, коли щось беруть; буває, що люблять, коли беруть, але з тихим розрахунком на те, щоб взяти потім щось натомість (я не вірю в альтруїзм).
Напевно, основна роль, яку відіграє чийсь окремий образ, — це підтримання цілісності образу світу, наче намистина у намисті, яке прикрашає світ та відволікає увагу від порожнечі. Якщо критична маса людей вибере саме тебе у якості того, хто буде затикати собою якісь пустоти чи відволікати від них, то ти вважай зірка, всі тебе люблять настільки ж, наскільки ненавидять порожнечу та бояться її подиху. Але не можна просто так взяти і сказати: чуваки, я от теж трохи в курсі про порожнечу і всяке таке, бо така ж людина, як і ви, і знаходжу свої способи розрулювати власні стани. Бо якщо ти намистина у намисті, то намистина не носить намиста, це нонсенс, вона поводиться виключно функціонально. Але в тому різниця між живим контактом та просуванням бренду — сценічного і т.д., у живому контакті можна розраховувати на чесне самовираження, а в комерційному руслі це недоцільно, бо зіпсуєш загальну картину, яка була зрозуміла, і тут з'являєшся ти зі своїм складним єством, і нічо одразу не понятно. Складний лише клієнт, а ти людина проста, так має бути.
Немає коментарів:
Дописати коментар