Раптом подумалося, що коли якийсь момент чи період надихає на творчість, то це пошук такої лінії, якою можна намалювати те, як ти сам сприйняв певний елемент реальності, щоб це зображення наче закарбувало певний момент, зробило його статичним та існуючим по сьогодні, це ілюзія своєрідної перемоги над часом, експансія власного життя та сприйняття на чуже сприйняття, бо творчий продукт потім вражає інших. У будь-якому разі така лінія — це форма, гештальт. Ми намагаємось обвести цією лінією щось, що походить з життя, щоб залишити це собі обведеним у кружечок, зловити його, а насправді кожного разу прощаємося. Ми відспівуємо моменти, які більше не повторяться.