Забацав на днях відео з аранжуванням кубинської пісні Cómo fué. Відоси такого плану — це більше для наповнення каналу контентом, який мені самому приємний, ніж про комерційну складову, бо ноти таких аранжувань не дуже продаються. Це гарна пісня, але я не люблю її акомпанувати на виступах, бо мені звучить якась тягамотіна. З кубинською музикою я поняв таку річ, що ми тут можемо робити репертуар, грати пісні ритмічно, схоже за стилем, але коли йдеться про нюанси, то нюансів нема. Щоб звучало, треба ретельно вслухатися та робити аранжування, керуючись смаком та почуттям міри. Якщо робити щось бендом, треба на це час та мотивація, а ми все робимо швидко, щоб наступна зустріч після репетиції була вже на сцені. Плюс не для всіх це базовий стиль, плюс не всі артисти професійні, купа своїх нюансів.

***

Думав, що обрати між поїздкою в офіс записувати навчальні розбори тем та клепанням сехілій. Обрав, як завжди, поїздку на Воздвиженку на каву з мороженком. Солодкий протест проти самоексплуатації.