Не розумію людей, які після якихось конфліктів намагаються самі їх згладжувати або ігнорувати факт конфлікту, щоб тільки залишити іншого в полі зору, бути з ним на короткій нозі. Можна ще зрозуміти, якщо хтось надає послуги, по які доведеться звернутись (тоді нащо йти на конфлікт? якщо спеціаліст так собі, можна знайти іншого, а якщо конфлікт в омобистісному ключі — нефіг було виходити за рамки надання та отримання послуг). Або це хтось з вузького кола, друзі друзів чи родичі. Але просто поводитися максимально дипломатично з усіма підряд — ну його нафіг. Я чимдалі спокійніше сприймаю зникнення певних персонажів з мого поля зору без якогось жалю. Згадуючи людей, з якими взагалі ніяк не контактую, думаю: хвала небесам. Якщо йдеш своїм шляхом, зустрінеш когось іще, хтось з цих людей залишиться у твоєму професійному чи позапрофесійному житті надовго, а хтось ні. Все менше людей будуть зникати з поля зору, бо краще налагоджений фільтр їх у полі зору не триматиме, а триматиме когось, хто на тій самій хвилі.