Сподобалася цитата: "Нехай мене краще ненавидять за те, ким я є, ніж люблять за те, ким я не є" (Андре Жид).

На тему згадується: "Знаючи ваші смаки, я дуже радий, що вам не подобаюсь".

Подобатися іншим — така тема, яка для мене, напевно, є складною, але я свідомо намагаюся її для себе спрощувати, навіть певною мірою знецінюючи цей момент. Мені комфортно з думкою про те, що оце все про те, кому що подобається — особиста справа кожного, мене цікавить те, що подобається мені, а у чужі справи я не лізу, чужі смаки — чужі справи, я не намагаюся на них вплинути, бо керуюся специфічною концепцією визначеності, що кому може підходити чи ні, на цьому тлі подобатися чи ні без зайвих рухів у бік об'єкта, від якого чекаєш почуття симпатії. Багатьом таке бачення не підходить, бо є чи то квазірелігійна, чи то ділова впевненість в тому, що певне ставлення треба заслужити, робити щось для цього, інвестувати увагу, час, місцями й гроші, і воно згодом окупиться: погляд, спрямований на тебе, буде мати ознаки симпатії, а слова, які ти почуєш, будуть тішити небайдужістю. Я в цьому сенсі людина неділова і невіруюча. Які ж важкі ці камені, що не лежать на моїх плечах.

Складно при цьому окреслити власну мотивацію створювати на сцені якийсь образ, щоб він людям сподобався, і через це мати відчуття, що тебе оцінили. На щастя, можна просто працювати і не думати про чуже ставлення чи прийняття, можна просто виконувати роботу і самому цінувати таке своє вміння. Що я роблю на сцені, коли мені вистачає самого себе, що мені дає публіка? Я один з тих, хто розказує музичною мовою людям про те, як воно буває, коли ти йдеш своїм шляхом, але демонстрація — побічна дія, основне — це бути на цьому шляху. Ну і робочі моменти, звичайно, треба ж працювати та комунікувати в роботі, це вчить професії.

Тож ненавидять мене чи ні — мабуть, скоріше ні, бо я не надто відома персона, а єдиний спосіб уникнути чужої ненависті — бути не надто на видноті. А люблять чи ні — скоріше ні, бо я не випромінюю інтересу до реакцій на мене, не вглядаюся в чужі обличчя, щоб зрозуміти, чи чіпляє людей моя тема, моя манера, чи захоплює їх мій образ, чи дає це мені можливість вважати їхнє сприйняття зоною моєї експансії, і т.д. Ненависті теж не випромінюю, тому не можу претендувати на цікавість до мене, бо люди дивляться у бік джерела випромінення, як ворони на те, що блищить. У мене немає бажання спрямовувати енергію на якесь випромінення, бо не маю поняття, щоби що. Тому все, що можу запропонувати, це тільки споглядати мене такого, яким я є сам для себе, там, де я готовий показатись перед кимось. Може, саме це може викликати симпатію у певної кількості людей, яким бракує чесності по відношенню до себе, або ж їм цікаво перевірити, чи реалізуються страхи бути відторгнутими, якщо раптом проявлять себе чесно. А може того й не статися — усе це, знову-таки, чужі справи, у мене свої справи є. Але по факту все краще, ніж може здаватися. Я не маю фрустрації від відсутності уваги з боку тих, від кого я хотів би її отримати. Проявів уваги від кого не треба теж нема, бо люди не тупі і відчувають, де інвестиція неприбуткова.