Є таке про мене, що деякі речі, які мені кажуть, я не можу засвоїти чи навіть запам'ятати. Деякі поняття, до розуміння яких я не маю хисту, лишаються незбагненними. Наче й розумілка є, і пам'ять, все таке, але ніт, це бува не працює.

Це приблизно те саме, як у дитинстві родичі страждали від того, що я відмовляюся їсти. Переді мною ставлять щось, а я не доганяю, як я можу це хавать. Вмовляння, погрози — ніщо не працює. Так само, мабуть, я ставлюсь до інформації, яка мені просто не йде, я її не можу перетравити та відчуваю це. Утім з цього приводу у мене нема жодного жалю. Нема таких речей, які я б хотів знати, але ніяк не можу їх запам'ятати. Все, що мені насправді цікаво, якось відносно легко осідає в голові. Сам дивуюся тому, яким категоричним може бути несвідоме несприйняття. Та й радію тому, що те несприйняття мене багато рятувало й рятує від шняги, яку б я інакше захавав, не відчуваючи її смаку одразу, а потім би страждав від розладу шлунку. Замість того від шняги мені тхне шнягою за км, і наявність швидкої реакції — це прекрасно.