Періодично останнім часом пробиває на тупняк. Давня знайома професійна танцівниця запросила на відкрите заняття у власній студії, де номери та вправи поставлені під мої аранжування української музики. Домовилися на день і час, вони навіть заняття поставили на годину пізніше, підлаштували під мій графік занять у суботу. Я провів свої заняття, а танцювальне у мене взагалі вилетіло з голови. Добре, інша колега нагадала, то я рванув туди на самокаті та хоч на щось встиг. Ппць тупняк жесть.

***

Нещодавно теж поїхав такий у новий чайний заклад на Рейтарській. Сиджу, нікого не чіпаю. Пише мені учениця, дружина давнього знайомого по Чайному клубу: я на зв'язку. Я рванув на самокаті додому, доїхав щось типу хвилин за 7, добре хоч далеко не поїхав. Ми домовлялися на цей день і час, але я проводив заняття на дачі не записав у блокнот, і куку.

Це все крінж, але усвідомлення того, що це наслідок відсутності реального відпочинку, позбавляє мене частини сорому.

***

Коли я раніше мав справу з танцями фламенко та акомпанементом, я хоча б розумів тему в цілому, цей мій стиль, а танець — частина культури, у якій я розбираюся. Тепер я по роботі часто бачу людей, які танцюють сальсу, з цим танцем у мене повний розходняк, я його просто не доганяю і не розумію, що відбувається і нащо. Від танцю фламенко я відвик та вже не знаю, як сприйматиму його, коли виникне ситуативна коллаборація з кимось.

***

Співачка кубинських пісень планує концерт всього бенду у залі, де проходять джазові концерти, ми там кілька разів уже грали. Я відмовився. Перший раз я відмовився від участі в концерті через те, що це забагато від мене вимагає та нічого мені не дає, а про якесь "колективне благо" нема розмови, бо питання лише в тому, які свої ідеї фікс реалізує бенд-лідер, і нащо це їй. Концерт — це звучить гордо. Але гордо там не буде, а буде просто виступ з каверами, які зроблені втупу з записів. Це не можна виносити на джазову сцену, ніт. Але мою думку до уваги ніхто не приймає, це мотивує особливо.

***

Один з чайних закладів все ніяк не може полагодити санвузол, тому я туди більше не їжджу у вечірній час (тобто не їжджу взагалі). Інший відносно новий заклад зробив собі літні місця для чайних посиденьок, але туди неможливо просто так прийти, треба якось із ними домовлятися на якийсь час, щоб там була потрібна людина на місці, тоді буде реально, коротше, маячня, я кілька разів туди дзвонив, але так і не домовився, бо якісь нестиковки.

***

Зараз з усього музла гарно йде один нещодавно придбаний альбом, де хтось дудить на різних дудках — то окарина, то най, то якась бамбукова флейта. Повільні імпровізації без акомпанементу, складно щось сказати про художню цінність, але заходить на ура, музика малює саме потрібний стан.

***

Епопея з покупкою темпера для кавоварки вже триває тижні й місяці. Замовляти наосліп не хочу, а до магазину, де вони є, все не доїду.

***

Брат з компаньйоном відкрили невеличку кав'ярню в районі вокзалу, мені туди на самокаті 10 хвилин. Непогана ідея, притомна кава за свої гроші, різні дизайнерські рішення відповідають тому, у якому мікрорайоні вони знаходяться, тут ще є простір для експериментів, але ніхто не хоче додаткових витрат. Звісно, я б теж не хотів.

***

До речі, про росіян.

Було б непогано їм якось масово поздихати. Не знаю, як і у якому контексті, але їм це піде на користь та розвантажить пенсійний фонд, репарації самі себе не виплатять.

Ще було б непогано, щоб у туристичних країнах туроператори будували всі маршрути так, щоб українці не перетиналися з кацапнею. Але всюди всього не передбачиш. Сподіваюсь, кацапи будуть боятися за своє життя на відпочинку, скажімо, у Туреччині чи Єгипті. Сподіваюсь, з'являться прецеденти, які стануть тригером кацапської тривоги, а в українців буде консолідована позиція щодо поведінки, яка буде максимально принижувати гнилу рашиську потороч.