Їздили з дружиною на Оболонь, щоб порішати залишок документальних справ та зустрітися з її братом, 9 днів учора було.

Треба сказати, швидкість вирішення документальних справ просто охрєнєвающа. Прийшов, 10-20 хвилин, і пішов. Нема довгих черг, жодних оцих "приходьте завтра, займайте чергу", швидке обслуговування. Не думав, що так буває, давно не ходив по інстанціях.

Мене якось торкнуло побувати у тих місцях, де я жив там з 2007 по 2012. Багато неба, ріка, купа кафе та магазинів, базар, метро — наче все, що треба для життя на районі. Коли звідти переїхали, у мене до того району було багато негативу, бо та комуналка з родичами дружини — це була окрема історія. Вже все вляглося, і той район я сприймаю чисто як місце, де було багато цікавого. У дружини інша тема. Коли ми звідти здриснули, вона довго звикала, але тепер про життя на Оболоні навіть згадувати не хоче. А я такий кажу: диви, тут же кльово, хоч бери й переїзди з цього центра.

Але варто було приїхати назад, як з'явилося відчуття: о, це ж нарешті мій центр. Майже всюди рівний афальт, щоб кататися на самокаті. Однорідна публіка на вулицях. Майже всюди по роботі близько діставатися. Коротше, цієї гарної Оболоні можна нахаватись за один день та повернутися у центр, де життя уже справді налаштоване.