Є у мене така мулька, використовувати погіршення ситуацій як вікно можливостей. У 2022 на початку вторгнення я посидів удома без роботи, постресував, як усі, у якийсь момент зрозумів, що треба трохи повертатися до життя, почати дивитися якісь фільми хоча б, шукати можливості роботи онлайн, коли весь офлайн злетів. До того у мене був такий режим життя, що я себе загнав у стан виснаження. А війна, виходить, цей процес зупинила, і я під дією зовнішніх факторів переглянув пріоритети. Не без того, що я тоді пірнув у аранжування, як і при ковіді, і зробив їх багато, брався за українську музику, це стало більше на часі. Плюс в тому, що зроблено багато, і це принесло мені та іншим користь. Мінус в тому, що у потоці цих аранжувань, які я граю з листа на відео або вчу їх для одного запису, я майже перестав вчити теми, підключаючи довгострокову пам'ять. Тобто більшість цих аранжувань, записаних на відео, я більше ніколи не грав і грати не дуже збираюся. Вони зроблені більш академічно, але я не звик так мислити, і вони не осідають у моїй голові надовго.

Тепер інша тема — блекаути. Коли пропадає світло, я поринаю у зсунуту активність, щоб менше думати про те, як усе це бісить. Сидів обсесивно робив різні вправи, і зробив їх багато, бо часу без світла було немало. І спіймав себе на думці про те, що нарешті я поринув у роботу, яку давно хотів зробити. Весь час до того це було неможливо, бо весь час щось відволікало. А тут хоба, і нема чому відволікать. Wi-fi роутер  я не вмикав, щоб зарядна станція довше тримала, от і вийшло, що нема спокуси переключитися на ютьюб, на фб чи ще кудись, сидиш собі саме працюєш над матеріалом як слід. Це створило також трохи ностальгічний вайб. Коли я починав займатися на гітарі, протягом багатьох років у мене була тільки гітара та магнітофон, комп'ютера не було, але обмеженість у засобах мене навчила тому, що можна багато чого вижати з мінімуму. Те, що я не відволікався на ліві речі, було скоріше добре, а зараз багато спокус переключитись на щось — там повідомлення, тут хтось дзвонить, там тобі мем надіслали, так хрін попрацюєш. Виходить, блекаут виконує роль вимушеного цифрового детоксу. Тобто, звичайно, можна ввімкнути моб.інтернет і роздати його собі на ноутбук, але реально в тому сенсу нема. Натомість, коли є електрика, ноут типу автоматично підключений до інтернету. Коротше, все це наче можна вирішити, не чекаючи на якісь зовнішні чинники, але це реально складно, і потребує додаткових психічних ресурсів, яких мало.