Прийшла посилка з США зі струнами, після замовлення майже півтора тижні, дуже зручно. Посилки з Китаю теж досить швидко приходити стали. Так от прийшли струни мені й колегам, плюс замовив цікавий п'єзодатчик та пару медіаторів. Медіатор для мандоліни вопше офігенний, хоча й недорогий. Все літо грав на такому, тіки тонший був, а тут трохи товстіший, жииир. При всьому моєму потягові до хендмейду я б такий не зробив.

***

Скіки мене життя вчить, бачиш десь дуже сильно чужеродний вайб та намагання тебе у шось втягнути, біжи, одразу ноги в руки і гоу. Ні, я шось чекаю, мені якось ніяково зливатися, треба якось це обґрунтувати не зовсім коректним на погляд іншої сторони чином. Сьогодні після довгих перекидань аудіомеседжами довелося сказати фразу "я більше не буду зніматися в цих відео навіть за гроші". Тільки ця фраза довела до свідомості автора проекту мою ідею, на яку я натякав так і сяк: я не підходжу для цього проекту, я нездатний виконувати потрібну йому роль, бо така я людина — закрита й не вірю в сумісну творчість, особливо коли її нема, а є маніпуляції цим поняттям.

***

Розпродавши всі сехільї, ввечері настругав пару проектів корпусів двох нових сехілій. Паралельно з цим думав: що я за людина, що мені так складно з колегами, які виявляють якісь побажання, які мені просто не по вайбу? Я відповів собі на це питання, поставивши колись викачаний з вк архів екзотичної музики. Я наспівував і насвистував теми, про які давно забув. Згадав перські пісні, про які забув, з текстами, які загалом досі пам'ятаю. Індійські теми, які досі в памяті навіть у дрібницях. Просто мене дуже складно вразити якимось музичним матеріалом чи своєю експресивністю, бо у моїй пам'яті сидить стільки матеріалу незбагненної якості, шо камон, ну куди ти лізеш, закликаючи мене "прокайфувать" від якогось сумнівного награшу чи від теми, яка мене не так щоб дуже чіпляла. Мене вражає вміння слухати та подавати ледве помітні сигнали про те, що ти вмієш слухати і чути. Я не знаю, чим мене ще можна вразити.

***

Шведська навчальна програма скоро добігає кінця, але я подався ще на одну 3-денну програму наприкінці листопада. Може, візьмуть, то я потусуюсь з колегами три повні дні, щось забацаємо музичне разом, як люблять європейці, їм би когось із кимось на сцені схрестити, щоб вийшов якийсь ф'южн. Вони досі пруться від суміші чогось із чимось, хоча ф'южн давно перестав бути моїм пріоритетом. Хочеш скуштувати українське — роби борщ, а не суп із равіолі з додаванням буряка.