Екзистенційний контекст завжди пов'язаний з творчістю. Кожен вчиться побудові сюжетів та відтворює їх принаймні у своїй уяві, якось уявляючи собі закони, які керують сценарієм. Але розуміння цих законів часто хибне, тому сюжети якось не клеяться, і все б нічого, але цей творчий процес є настільки важливою частиною життя, що розвалюється сюжет = розвалюється автор = розвалюється його життя. Пустити якісь процеси у вільне плавання, не намагаючись на них вплинути — це може бути неможливо, бо це кидає тінь на автора сюжету, він має все продумати та за всім слідкувати; якщо він чогось не продумав, а воно відбувається, то це помилка сценарію.

Здається, людям має спрощувати життя розуміння того, що багато чого не потребує втручання, енергозатрат, а відбувається само по собі. Просто треба почекати і поспостерігати (частково на цьому будуються ефективні підходи до техніки гри на інструментах, розслаблення важливіше за напруженість). Але ніт, це тупо не варіант, просто так чекати. Хто я тоді, автор чи якийсь споглядач? Треба ж повісити на себе один внятний ярлик без цього вашого дуалізму, який усе тільки плутає, автор — це звучить гордо, а просто спостерігати типу кожен вміє. Якщо я нічого не роблю, нічого не відбувається, адже все крутиться навколо моєї волі та її очікування. Все навколо має потенційну енергію очікування мого рішення. І тільки я можу перетворити її на кінетичну. Спостерігання за тим, як наламується такий план, перетворює стосунки з реальністю на серіал, у якому присутній той самий конфлікт. Здавалося б, людині може набриднути наступати на ті самі граблі, але ж куди ж подіти конфлікт, коли він дає дихання сюжетам життя?..

Коротше, оце все про спрощення життя — це для лохов, а так має бути складно і боляче, бо треба ж відчувати життя. А що робити, коли гама екзистенційних почуттів складається з варіацій на теми болю? Тож розслаблення та відпускання контролю за людьми та ситуаціями — це нездійсненна тема у масштабах нашого суспільства.

Приблизно так само раніше думали, що доступ до інформації зробить людей розумнішими. Ги, лол.