Припустимо, рф не зможе завадити Україні вступити в НАТО. Коли у майбутньому Україна буде мати союзників по НАТО, ніхто з цих союзників не захоче згадувати про те, коли й чому ми теж ними стали, щоб робити акцент на сьогоденні — ось вже є, значить є, а про старе не треба згадувати, особливо про щось таке, чим ніхто не зможе похвалитися. Цікаво, яким буде цей компроміс між бажанням одних нагадати про те, що сьогодення — результат рішень і дій у недавньому минулому, і небажанням інших взагалі говорити на ці теми. Хоча це навіть не про НАТО, а про будь-яку подальшу комунікацію з партнерами, які були дотичні до українських справ і демонстрували на певному етапі нерозуміння, чому ми не захотіли жити у "новій реальності", адже ми — та жертва, яка мала бути принесеною, ми той шмат м'яса, який треба було кинути зголоднілій недоімперії, щоб вона іще поіснувала якийсь час, це дорога ціна, але ж збереження комфорту європейського бюргера коштує дорого, плюс це жест по відношенню до рф, який вона мала б оцінити та далі продавати газ дешево. Все було чудово, аж тут все пішло не за планом.

***

Звичайно, комусь щось політично доцільно буде пробачити певні речі, особливо якщо собак можна буде повісити на політиків, які вже не у справі. Але чи буде це справді залагодженням, покаже час.

***

Поки був Байден, США не могло робити різких заяв та робити різких рухів. Прийшов Трамп — тепер США може. Я не вірю у залежність зовнішньої політики США від ментальних приколів певної персоналії, але вірю у сценарний паритет між дійовими особами з двох протилежних таборів — республіканців та демократів. Оця підтримка‐непідтримка України, небажання дати їй можливість досягти значних успіхів разом з підтримуючою риторикою — це, імхо, не стільки особиста фішка Байдена, скільки характеристика персонажа. Тепер цікаво, як зміниться ця підтримка-непідтримка тепер. Можливо, у протилежний бік — критика України за відмову капітулювати ще у 2022 році разом з більш відчутною військовою допомогою, щоб створити шизоїдний муар та збити всіх з пантелику. А може, ніяк не зміниться. У будь-якому випадку нам треба якось виживати, і бажано, щоб тема України не була витіснена зі світових СМІ, інакше весь російський тероризм перетвориться на норму. А згодом і не лише російський — ви ж усі звикли, нате вам хавайте ще.