Періодично виникають теми, коли хтось проявляє творчу активність на рівні хобі та цікавиться моїм професійним поглядом. Я таке бажання розумію попри те, що у мене у певних колах склався імідж ненависника хобі-виконавців. Як іще рухатися, крім як збирати різні думки? Якщо питають про думку з приводу якогось виступу, музичного чи танцювального, я не можу запропонувати чогось простого, короткого і приємного. Ну хіба що дітей можна просто похвалити. А якщо я базую свою думку на своєму досвіді (а саме це ж цікаво?), то здобувався він довго, і цей процес не завжди був приємним, тому висловитися просто я не зможу та й не захочу: хотів справжню думку — ось вона, а несправжньої нема. Якщо я почну розказувати все як є з професійних міркувань, то враження складеться таке, що мені або просто не подобається, або з виступом все погано, тобто якщо хобі-виконавець питає мене про враження, він сам програмує себе на проблему контейнування того, що він почує. З мого боку оперувати професійними критеріями не дуже варто, бо співрозмовник не зрозуміє суті, адже не має відповідного бекграунду для її розуміння. Також дорослі творчо активні люди бува цікавляться критеріями професіоналізму задля того, щоб знайти вигідні для себе шляхи їхнього знецінення. Ну а, може, людині треба здобути цей досвід сприйняття чесних відгуків, але цим я, скоріше за все, тільки підтверджу свій імідж ненависника хобі-виконавців, бо на мій фідбек буде повішено якийсь простий ярлик, бо ніхто не любить складного, і це буде "він просто не любить, коли інші кайфують", бо це найпростіше, і базується на ставленні, задоволенні, відношенні, стосунках — усе це супутники хобі-активності як єднаючого фактору у системі стосунків. Але мені насправді байдуже, хто як почувається у власній хобі-активності, бо чужа така активність існує не для моїх відгуків, а має цінність для тих, хто нею займається, і тут є точка спорідненості мистецької хобі-активності зі справжнім мистецтвом, але я не можу пояснити іншим, як не підміняти ці поняття, поки вони не встали на шлях, який багато вимагає. А оцей тезис про мою байдужість — цього я просто не кажу з міркувань... емпатії? (Звучить так, наче я справді переймаюся чужими почуттями.) Ладно, не емпатії, а просто своїм небажанням стикатися з вакуумом у комунікації. Все-таки якщо я з кимось розмовляю, то хочу, щоб взаєморозуміння було не нижче критичної відмітки, бо вакуум у спілкуванні мені неприємний, він пробуджує екзистенційні страхи та відчуття фіаско, коли ти думав, що це спілкування про важливі речі, а вийшло, що це якась розмова різними мовами неясно толком про що, бо мене питають про своє, а я відповідаю про своє. Так само як і інші, я прагну приємності та уникаю неприємності. Існують набагато приємніші розмови за відгуки про творчу активність співрозмовника, бо сама ця тема викликає в нього напруженість та певні очікування вираження позитивного ставлення до нього через його творчу активність, яку він використовує не за призначенням і як стосуночний інструмент; це від мене вимагає оминати понять, суті яких він не розуміє, також або політично виляти та звиватися, або контейнувати його розпач, переживаючи власний — від безглуздої бесіди. Ні на що з цього я не підписуюсь, щоб не псувати собі настрій. Все-таки якщо я сам про нього не подбаю, ніхто інший за мене цього не зробить.

Розробляю тему заведення акаунта на патреоні. Тільки починаєш думати про деталі, так виявляється, що все дуже непросто, тобто це не те що ти поставив платну підписку, підключив PayPal акаунт, вішаєш туди фото і якісь відео, і воно пішло. Ні фіга, так треба зрозуміти, що саме я пропоную, для якої аудиторії, що вона хоче, що я готовий дати. Ніхто ж не буде оформлювати на мене платну підписку просто тому, що я молодець. Воно ясно, але про це можна мені сказати у коменті на ютьюбі і не витрачати на це кілька доларів на місяць. Що я збираюсь публікувати? Ноти, таби, відео з аранжуваннями раніше, ніж у вільному доступі, повільні розбори, вебінари з приводу техніки гри?.. Купа варіантів, і треба щось обрати, ще й розділити підписки на категорії, щоб ті, хто витрачає більше, мали натомість якісь плюшки. Скільки часу я готовий витрачати? Чи варто концентруватись на фламенко? Чи варто викладати там ноти з табами, як продаються на іншому ресурсі? Купа невирішених питань. І якщо вже цим займатись, треба буде пиляння контенту робити основною справою і розвиватися у цьому, а там сила-силенна підводних каменів. Чи я справді до цього готовий? Час покаже. Офісне приміщення вже знято, договір на півроку мінімум, назад дороги нема. Врешті мені є багато чого розповісти людям, які справді хочуть знати те, що я знаю про музику.

***

Ходив у філармонію до мандоліністок, приніс їм ноти замовленого пасодобля. Цікаво буде його почути вживу на концерті у грудні. Говорили про колаборацію — може, пограю якось із ними у якомусь концерті нефілармонійного формату.

***

Між вікном та підвіконням намалювалася нефігова щілина. Купив герметик кілька днів тому, але замість закрити її герметиком заткнув її шпагатом. Тепер використав герметик. Він іще не засох, але вже не продуває, тільки запах у кімнаті від нього трохи бє.

Концерт бразильської музики пройшов гарно, як на мене. Колеги старої закалки навіть не хотіли робити запис концерту, а я приніс штатив і мобілу, а відео не записалося, лише аудіо, і то одне відділення. Може, і я б не хотів нічо записувати, якби у мене мислення не було налаштоване на створення відеоконтенту. Треба більше записувати, викладати десь, нагадувати про себе, так працює інфопростір сьогодні.

По музиці — я думав, з мого боку буде більше лажі, але її було небагато, все-таки посилена практика далася взнаки. На мандоліні теж пограв в одній темі, яку я згодом оформлю в окреме аранжування.

***

Американці якось під Різдво подарували аромасвічку фірми Homesick, їхня родина замовляла їх зі США і собі, й на подарунки. Оце я знайшов такі на українському сайті й на чорну п'ятницю замовив їх дешевше, ніж в США. Подивимося, чи не палєво, бо та свічка була топ, запах просто бімба.

***

Зробив аранжування пасодобля España cañí для філармонічного квартету з мандолінами і гітарою. Дуже цікаво, як воно прозвучить. Там ще треба деталі узгодити — де стакато, де яке гітарне расгеадо, що по динаміці, але це вже косметика.

Оце у неділю концерт бразильської тематики. Треба сказати, це реальний виклик. Мільйон акордів, серед яких майже кілька сотен тищ таких, які я у музиці рідко використовую. Плюс купа матеріалу в нотах, які я на ходу не читаю. Але шо ж, де треба грати тему, вивчив її або навчився користуватися нотами як підказкою, а де треба акорди зі специфічними джазовими надбудовами, зрозумів принцип формування аплікатур. Добре, що ритм є моєю сильною стороною, але не хочеться десь випасти по акордах чи проходах на соло. З іншого боку, репетицій багато, і з кожною репетицією більше впевненості, яка заряджає. Репетиції проходять в музучилищі, де навчаються джазовики. Я з цими репетиціями наче проходжу курс навчання, бо реально навчаюся, у неділю екзамен. Ще й на мандоліні одну тему граю, сам запропонував, бо я ж фанат мандоліни, а у бразильській самбі це свій інструмент.

***

Забацав аранжування теми, яку послухав на першому альбомі Марії Бурмаки. Гарний альбом 1989 року, вартий уваги, що у мене викликає особливу повагу — це чітка гра на гітарі, я з Марією давно знайомий та можу сказати, що серед популярних виконавців треба ще пошукати тих, хто володіє клачичною гітарою краще за Бурмаку.

Іноді під настрій хочеться більшої структурованості на противагу хаосу, розуміти ступінь якого мені не завжди вдається. Складаю список справ, за які збирався братися у ближній перспективі та потихеньку прогрібаю. Це не мене не схоже, але є відчуття, що мені потрібен цей скіл, бо інакше я не зможу ставити собі нові задачі та рухатися кудись у трохи іншому напрямку, ніж я звик.

***

Мені подобається вигадувати собі якусь ціль та рухатися в її напрямку. Часто це цілі поза робочим контекстом. Наприклад, якась композиція чи аранжування, які я не монетизую і знаю про це заздалегідь. Але якщо підійти до планування з робочого боку, це інша історія. Стільки всього треба. І аранжування певних тем зробити, і відео, і сайт підкоригувати чи переробити весь, і те, і се, і це якийсь інший світ. Я звик робити, що заманеться, прикриваючись викладанням як найбільш стабільною роботою. А тепер викладання відходить на другий план (можливо, тимчасово), і відкривається зовсім інший простір можливостей та відповідальності, і я на це все дивлюся з якимось подивом.

***

Все менше бажання самовиражатися просто заради того, щоб почули. Цікаво, що без бажання бути почутим простіше робити певний контент-план та реалізовувати його. Якщо ставитися до контенту як до контенту, а не до якоїсь емоційно значущої інформації, все стає простіше. Та сама тема у письменників. Чим сильніше їх чіпляють теми, про які вони пишуть, тим складніше їм дописати та змиритися з ідеєю про те, що тепер після публікації це вже спільне надбання. Я досить різностороння особа, але якщо раніше мені хотілося це підкреслювати, робити мультиінструментальні концерти і т.п., то тепер ті мої якості, які становлять для мене цінність, я тримаю як карту в рукаві, яку діставати треба лише тоді, коли є відповідна гра. Те, що ти знаєш, важливо саме по собі, для цього не треба підтвердження від інших. Чим більше бачиш інших та слухаєш їх, спостерігаєш їхні пошуки підтверджень власної значущості, тим менше бажання користуватися чиїмось відгуками про події та явища та витрачати енергію на посилання сигналів, щоб отримати відлуння. Ехолот каже: пофігу глибина — на мілині не сидимо, ну і ок.

***

На фінальній стадії процесу оренди симпатичного невеличкого офісного приміщення, яке будемо використовувати з дружиною кожен у своїх цілях. Нарешті з'явиться інша локація для зйомок відео, бо я на своєму дивані у кімнаті шось засидівся. Вже готове аранжування, яке я там хочу записати, але треба порішати питання з меблями та освітленням для відео.

***

Скоро буде концерт бразильської тематики, треба до нього готуватися, хоча саме ця музика, що у програмі, мені не знайома (і це я ще не знаю всієї програми), там забагато джазу, я не все з ходу доганяю, але вже впрягся в цю тему.

***

Від втоми і невисипання бува нападає тупняк. Але це я ще плюс-мінус у рівному емоційному стані. Що було б, якщо я б ще сильно емоційно висаджувся під впливом усіляких тригерів, я не уявляю собі. Мабуть, я тому трохи по житті на відморозі, бо у мене на емоційні гойдалки сил нема.