Передивився зі свого концерту записи, згадав, які теми я там грав, і поняв, що це мене щось заклинило тоді на тому, що все важко і погано. Якщо взяти неочевидні моменти, то все було якраз краще, ніж раніше. У залі приємне освітлення, живий звук, гітара зі струнами Knobloch звучить гарно, я там ніде не форсую темп і граю з гарно розробленим звуковидобуванням, практика регулярних записів дається взнаки. Проблема скоріше в тому, що шквал інформації та обов'язків мене сильно висаджує, а підготовка до концерту — це таке діло. Ще й відпочити вдень толком не вдалося, це теж грає роль. Якщо сольні концерти стають на потік, стає простіше, але не той випадок — це перший сольник за три роки. Звідти залишилося багато відео під різними ракурсами, буду монтувати.

***

Оце переробив гітару на трес, пограв і думаю: оо, тепер як заграю! Послухав уважніше кубинців, і закралася підозра на те, що не все так просто. У них там під кожну пісню є продумані мелодичні ходи, тому й собі треба їх продумати, а не грать шо попало, просто попадаючи у гармонію. Я взагалі такий любитель шари — ща візьму та с ходу як заграю, а потім: курли куку, а тут же купа нюансів, а мені не казали. С ходу у мене швидко виходить, щоб вразити людей, які не шарять. А ті, хто шарять,  розуміють, що ну так, чувак борзо взявся, але вчитись іще і вчитись. Але все одно мені подобається цей підхід, це краще, ніж сидіти тихо та казати собі весь час: не умієш — не берись, головне сидіти тихо. Я люблю тишу, але коли сам вирішую її не порушувати.