Давно мене ніхто не питав, що нового у творчості та по концертах, воно й не дивно. Можна говорити про "такі часи", але на часи все можна звалити лише частково. Насправді за наявності бажання концерти можна робити хоч зараз, але крім Будинку актора не знаю майданчиків для соло, а в цьому залі виступати протягом останніх 20 років набридло. Цікавіше мені зараз придумати фламенко-джазову програму та показати її у 32Джаз, але поки що нема достатнього бачення. Я б залюбки долучився до виступів з бендом, який грає румунську музику, але як зібрати на неї зал, не знає ніхто.

Мене довгий час сильно кумарила тема з залученістю у кубинську музику, яку я грати в житті не збирався, але так склалося. Зараз щось на кшталт стадії прийняття — що ж, займаюся нею по роботі, ну то, значить, займаюся. Об'єктивно в цьому є навіть деякі плюси — у полі зору з'явилося більше музикантів, на яких можна розраховувати, раптом що. Я цим поки що не користався, але якщо раптом з'явиться якась ідея, я буду передусім розраховувати на когось із них. Врешті грати фламенко завжди було моєю власною ініціативою, і гарного ансамблевого фламенко майже ніколи не можна було зробити. Тому фламенко зараз у тому стані, у якому має бути — це річ у собі, яку я ношу з собою.

Частково мої творчі амбіції задовольняють аранжування різної не надто відомої музики, але зроблені так, як раніше їх ніхто не робив. Так музика світу стає простором, у якому я живу, і мені в ньому не тісно. Ще й ноти можна продавати, так нові аранжування стають не тільки цікавою задачею, а ще й базою для пасивного доходу, враховуючи також попит на мої ноти серед українських викладачів.

Останнім часом дивився два фільми про французьких діячів — Людовіка XV з Джонні Деппом та Наполеона з Хоакіном Феніксом. Обидва фільми ± ні про шо, хіба що про Наполеона більш видовищний за рахунок всякої батальної хрінотіні.

***

Допомагав учню купити гітару, були в парі магазинів. Не очікував, що гітара Ямаха за 15к виявиться кращою, ніж дві іспанські по 25к.

***

Продовжую займатись на мандоліні темою Viale Fiorito. Власне, використовую її як етюд, щоб розігнати змінний штрих. Вже на фінішній стадії, скоро буду записувати. Тим часом роблю й інші мандолінні теми.

***

Нещодавно зафрендився з викладачкою конси по домрі, відомою ученицею гуру українських домристів В.Івка, її зацікавили деякі мої аранжування, що для мене було дуже приємно, і я з'їхав з теми продажу нот, бо з неї брати гроші за ноти для мандоліни просто не вважаю за можливе з урахуванням її цінної роботи у сфері популяризації цього інструменту. Та й грати на домрі на такому рівні — це самурайство, яке я дуже поважаю.

***

На ютьюб-каналі аранжуваннями плавно росте кількість годин переглядів за останній рік. Щоб включити монетизацію, треба 4 тис. годин за рік, у мене вже є 3,4 тис, і число росте, бо весь час зростає кількість відео та працюють перегляди найпопулярніших відео. Деякі відео за рік не набирають більше ніж 300-400 переглядів. А запостив аранжування сицилійської пісні, то 300 переглядів лише за пару днів. Без поняття, як працюють алгоритми.

***

Погодився на пропозицію взяти участь у концерті авторської пісні, який робить учениця по гітарі. Подумав, що раз там буде якийсь гуманітарний збір, то візьму участь, хоча й тема не моя.

Минулого року я так і не завершив реєстрацію на сайті Preply, щоб налагодити викладання онлайн, щось мене зупинило. Зараз думаю, що це може бути бажання більше займатися виконавством, ніж робити викладання більш інтенсивним. Зараз частіше думаю про те, що хотів би більше грати там-сям і менше викладати, хоча я це вмію і уроків звраз не так вже й багато, але це робота майже в нікуди. Щоб викладати та сподіватися на результат, треба бути викладачем у вузі, а так це більше робота аніматором чи арт-терапія. Хоча зараз багато повторюю гранаїну Пако Серрано, так от цей чувак подався більше у викладання, ніж у виконавство, взагалі гітаристів у тій Іспанії дофіга, і складно конкурувати, а так у нього є місце у вузі. З іншого боку, я не знаю, як мені інтенсифікувати виконавство при тому, що я не дуже в захваті від концертів, хоча бувають іноді нормальні, але коли виникають якісь напряги, то я вже чекаю моменту, коли закінчиться концерт, і можна буде жити далі. Бажання бува суперечать одне одному, але якось вже як є, наявність бажань я не піддаю критиці, бо їх взагалі усвідомлено не так багато, і я бережу ті, що є, хоч вони й протирічать одне одному.

***

Вирішив провести розхламлення по речах — зібрав купу речей, щоб викинути чи віддати, заодно сховав речі, які точно не буду носити у холодний період. Кілька разів на рік виникає тяга до якогось порядку, намагаюся цим користуватися. Вирішив позбутися сорочок, які на мене не налазять вже багато років, бо безпідставний оптимізм приблизно такий самий за рівнем адекватності, як і безпідставний песимізм.

***

Одне з вин, яке взяв за 400 грн/пляшка все не можу допити ніяк вде кілька днів. Це щось незрозуміле, хоча спочатку здається, що воно про щось, але воно ні про що, і на етикетці навіть не вказали сортів винограду. Zelenytsi "K" — пишуть, що каберне. Хоча це слово на етикетці не присутнє, і формально вони могли б під словом "К" втюхати навіть бленд.

Почалися проблеми з кнопкою педалі лупера, вона не спрацьовує належним чином. Або самому розібрати педаль та спробувати почистити контакти, або віддавати у ремонт. Можна було б купити нову кнопку та припаяти, але я не впевнений у власному рівні якості пайки, хоча деякі спайки досі тримаються. Взагалі нормальна тема для музиканта вміти паяти, бо можна лагодити собі кабелі, педалі, гітарні елементи, збирати нові кабелі, купивши сам кабель та роз'єми. Треба якось наловчитися, бо я ж типу інженер-електронік за освітою...

Пару днів був на фестивалі українських виноробів, бо треба було іноді там грати, але більше знаходитися. Пограв соло, десь під лупер, в цілому не задоволений, хоча іншим сподобалось. Галаслива обстановка висаджувала, купа шумів звідусіль, дах від'їжджав від постійного знаходження серед цього фону.

***

Зате спробував кілька варіантів українського вина не надто відомих виробників. В цілому за 350-400 грн за пляшку можна купити європейське чи ще якесь вино, і воно буде кращим. Але трапилися вина з цікавим характером. Взяв там пляшку Father's wine, білий сухий мускат (виноград Тернопільської області), так от це реально друге по цікавості вино після крутого Bakota winery (виноград Хмельницької області), яке пробував не так давно. Все-таки наші щось можуть цікаве видати, але поки що таких мало.

***

Із задоволенням увечері пограв фламенко композиції раннього Пако, які давно не грав, але вони не забуваються, бо сидять в особливих кластерах моєї пам'яті. Це наче спосіб медитації, заглиблення у звук з близькою мені естетикою. Традиційне фламенко — наче самурайська катана, яка лежить у тебе у шафі, і ти її іноді дістаєш, щоб відполірувати до блиску, хоча навколишній світ не потребує володіння катаною, усі або пацифісти, або з пістолетами, лише іноді зустрічаєш людей, яким цікавий цей вид мистецтва, бо вони так само знаходяться у своєрідній внутрішній еміграції, і щось пов'язане з давниною для них є близьким та приємним. Хоча мені не здається, що ця музика така вже просякнута сивою давниною. Вона могла б бути так само сучасною або поза часом, як і світова класика, але не вистачає лоббістів класичного фламенкового репертуару. Вони, може, могли б бути, якщо б гітаристи менше слухали Пако, який заповідав усім грати свою музику, навіть тим, у кого нема хисту до композиції. В результаті стиль охопила серйозна криза, бо Пако був унікальним та творив магію, але не всім це дано, плюс чисто організаційні проблеми з випуском альбомів, бо це дорого, лейбли не хочуть вкладатися, бо це згодом не окупається, отак і приїхали, навіть на Latin Grammy фламенко артистам майже нема чого подавати.

Плюси соціалізації — воно добре, коли є в кого спитати поради, і у момент прийняття якогось рішення враховувати чиюсь думку. Якщо пораду дала людина, яка шарить, то це полегшує життя.

Але є такий мінус, що завжди треба бути особливо уважним до мотивації та особливостей співрозмовника та розуміти, чим він керується у своїх поглядах та рішеннях, які у нього критерії, і чи вони співпадають з твоїми. З давно знайомими людьми це простіше, бо вже є певне бачення. Але може бути навпаки для тих, хто схильний до емоційного злиття та сліпий довірі давнім друзям.

Гарний приклад — розмови про чай або алкоголь. Якщо людина перепробувала купу різного алкоголю, то їй є про що сказати про якийсь ром чи віскі, але це нічого не означає, якщо її звичайна ціль — накидатись, і основний критерій — щоб зранку голова не гуділа. Питати сомельє про різні види вина чи віскі — тут моя культура споживання не дотягує, бо певні тонкі нюанси я якось слабо ціную, а мені подобаються смаки певного типу. Хоча якщо десь у полі зору з'являються сомельє, я зазвичай маю до них купу питань.

З чаєм схожа тема — багато хто п'є чай у якості тонізуючого напою та заради якогось стану, у мене інша тема — смак чаю мені дає певний стан, основні чинники — тип смаку та структура води, у якій заварений чай, це складається в якусь естетичну картину, як при прослуховуванні музики. Багато кому нема сенсу щось парити про хитрі китайські чаї, бо бува починається оце: а я купив дешевий чай на ринку, так він гарний, коли добре заварений, ти спробуй. Як і з алкоголем: отут дивись, вино сухе за 150 грн нічим не гірше за оте витримане за 350-400. Ходити на свята, які влаштовують такі товариші — окрема тема, завжди хочеться взяти з собою вино та пити лише його замість бути змушеним погоджуватись із тим, що дешеве вино може бути гарним, і дивитись, як не зіпсувати чийсь настрій чесною оцінкою. Хотілося б думати, що чесність — це найкраще, що ти можеш дати людям, але ні, це не так. Але й мовчання — знак згоди з тим, що фуфло може вважатися "на рівні", і так виходить, що близьке оточення на тебе навішує дилему, суті якої не розуміє.

Але при врахуванні чиїхось порад треба розуміти, чи співпадають критерії, але це не завжди очевидно, як і їхня розбіжність. Тут кожен обирає зручну презумпцію — або за умовчанням вважати критерії схожими, доки не доведено протилежне, або навпаки, вважати критерії різними, доки не буде помічена спільність. Мій вибір — вважати критерії якості різними, поки не помічу схожість. Комусь такий підхід ускладнював би життя, але мені він життя полегшує.