***
Зате спробував кілька варіантів українського вина не надто відомих виробників. В цілому за 350-400 грн за пляшку можна купити європейське чи ще якесь вино, і воно буде кращим. Але трапилися вина з цікавим характером. Взяв там пляшку Father's wine, білий сухий мускат (виноград Тернопільської області), так от це реально друге по цікавості вино після крутого Bakota winery (виноград Хмельницької області), яке пробував не так давно. Все-таки наші щось можуть цікаве видати, але поки що таких мало.
***
Із задоволенням увечері пограв фламенко композиції раннього Пако, які давно не грав, але вони не забуваються, бо сидять в особливих кластерах моєї пам'яті. Це наче спосіб медитації, заглиблення у звук з близькою мені естетикою. Традиційне фламенко — наче самурайська катана, яка лежить у тебе у шафі, і ти її іноді дістаєш, щоб відполірувати до блиску, хоча навколишній світ не потребує володіння катаною, усі або пацифісти, або з пістолетами, лише іноді зустрічаєш людей, яким цікавий цей вид мистецтва, бо вони так само знаходяться у своєрідній внутрішній еміграції, і щось пов'язане з давниною для них є близьким та приємним. Хоча мені не здається, що ця музика така вже просякнута сивою давниною. Вона могла б бути так само сучасною або поза часом, як і світова класика, але не вистачає лоббістів класичного фламенкового репертуару. Вони, може, могли б бути, якщо б гітаристи менше слухали Пако, який заповідав усім грати свою музику, навіть тим, у кого нема хисту до композиції. В результаті стиль охопила серйозна криза, бо Пако був унікальним та творив магію, але не всім це дано, плюс чисто організаційні проблеми з випуском альбомів, бо це дорого, лейбли не хочуть вкладатися, бо це згодом не окупається, отак і приїхали, навіть на Latin Grammy фламенко артистам майже нема чого подавати.
Немає коментарів:
Дописати коментар