Проеціювання особистісних відносин на більш глобальний рівень — цікава тема. Мені здається, що корінь теперішнього глобального протистояння між демократизованим світом та диктатурами полягає в тому ж, що є причиною зокрема жорстких заруб усередині родин, коли хтось один принципово вважає, що кожен має право вирішувати за себе, а інший прагне зберегти та посилити контроль та вважає, що рішення для групи осіб мають бути централізованими, окремих членів групи не треба ні про що питати, просто вони мусять робити, як сказано, і бажано, щоб вони самі у це вірили, інакше їхній протест їм дорого обійдеться. Насправді таке існує передусім у родинах, де існують токсичні стосунки, тому що найпростіший спосіб встановити контроль над кимось — вішати йому з дитинства, що той має робити, бо повинен, бо так сказано, і його власний погляд нічого не важить, аж допоки це не перетвориться на підсвідому установку. Це саме та фішка, яку дуже намагалася прокрутити росія за допомогою ідеї "братства", але зараз для більшості очевидно, що це той "родич", якого непогано було б здати в дурдом та позбавити дієздатності.

Таке враження, що зараз відбувається битва між двома явищами — західним баченням демократії, де погляди і потреби, а також раса, віросповідання та гендерна ідентифікація індивіда максимально поважаються, і диктатурами, де індивід — це лише функція краплі у морі, яка не має жодної цінності і сама вірить у це, бо або є натхненною жертвою пропаганди, або боїться проявити себе, бо знає, що посадять або вб'ють.

Взяв на кабані замовлення записати три треки з італійськими темами за мінімальні гроші. Краще б не брався, бо купа довботні, переговорів, ще потім хрінь по документації, бо ти ж їм віддай права на треки. Вони коли зроблені на замовлення, то мені не потрібні в принципі, бо для себе у мене одна грядка, на продаж — інша, хоча треки непогано вийшли та коштують значно дорожче. Їм треба ще багато треків, але не візьмусь, бо якість мого домашнього запису та всього іншого вони матеріально не оцінять.

***

У мене довго був стан протесту проти залученості у формування великого репертуару кубинських пісень, але доводиться визнати, що у цій темі я надовго застряг, тому треба якось трохи краще орієнтуватись, бо грати пісні з поверхневим розумінням стилю — то таке, хоча приджазовані пісні мені грати особливо складно, бо гармонії не тримаються в голові, там треба інше мислення. Я ніколи не збирався займатися кубинською музикою, але ще менше я збирався регулярно робити одне і те ж шопопало. Хоча я все одно буду й надалі підкреслювати, що моя тема — це фламенко, і це мій базовий стиль, який я адаптую під різні потреби, та й проблеми у цьому нема, бо слухачам навпаки всякі такі фішки по приколу.

Гіперчутливість, яка межує з надприродним — завжди цікава тема. Буває, згадую циганський алгоритм: можна з високою долею ймовірності сказати, що буде у житті людини, співставивши комплекс її якостей, які вона здобула на сьогоднішній день, та напрям її еволюції, так можна уявити, куди це її заведе, бо якості пов'язані з ситуаціями. Інше питання, як вичепити інфо про якості та їхню специфіку, а тут вже сказати нема чого.

Аранжування для мандоліни я роблю з урахуванням того, що у нас вчать домрі, з мандоліною на постсовку не склалося, бо занадто буржуазний інструмент, а от домра, створена колись на основі балалайки — це те, на чому в Україні треба грати. Добре хоч український варіант домри зі скрипковим строєм, як і мандоліна. Я намагаюся зрозуміти домру, і поки що до мене вона не доходить. Бачу те, що бути професійним домристом — це шлях самурая. Інструмент, на якому видобувати звук складніше, ніж на мандоліні чи гітарі, притискати струни до ладів складніше, і якщо вдасться грати, викликаючи захоплення, то це означає реально високий клас, коли ти показав, що можеш справитися без допомоги інструмента, бо туга домра музиканту не допомагає. За рахунок одинарної струни можна розвивати швидкість вищу за мандолінову, бо там подвійні струни гальмують. Атака потужніша за рахунок тугої натури інструмента та видобування. Мандоліна, на мій погляд, має більше переваг, хоча ще, може, не настала пора популяризаторів домри у масовій культурі, але хтозна, коли і як вона настане, деякі діячі ще придумали сперечатись на тему перейменування домри на кобзу, вишукують якийсь історичний підтекст замість просто грати на інструменті з усталеною конструкцією та назвою.

Зробив аранжування щедрівки "Небо ясні зорі вкрили" спочатку для гітари, потім для мандоліни, щоб пропонувати ноти викладачам музшкіл. Зробив запис мандолінового аранжування, потім гітарного, і це викликало неабиякий моментальний інтерес. Власне, я намагався його спрогнозувати, і воно вийшло, бо якраз зараз гарний час, щоб пропонувати щось з різдвяного репертуару, щоб учні встигли вивчити та зіграти ансамблем.

***

"Падіння дому Ашерів": нарешті на Нетфліксі з'явилося щось справді путнє, бо задовбали однотипними міні-серіалами про якісь розслідування у якихось селах.

***

Пішов холод, міняється дрес-код, треба трохи переформатувати шафу, сховати літні шмотки подалі, зимні з закутків на поверхню.

***

Ближче до заморозків треба встигнути на дачі спустити воду, щоб труби не порвало. В цілому розумію принцип, але на практиці нічо такого не робив, а тесть не показав, бо все робив виключно і принципово сам, аж допоки не з'ясувалося, що тепер це роблять інші. Сподіваюсь, на цьому тижні буде поки що вище нуля.

Видався день, який мені не розбиває ані план кудись поїхати, ані урок чи вечірня робота. Тупо нічо не хочу, навіть кудись їхати — це вже щось робити. Була ідея почати робити ансамблеве аранжування української щедрівки, але поки що не йде. У Чайний клуб приїхав якийсь пуер, за відгуками гарний та не коштує дурних грошей. Може, поплентаюсь туди.

***

Є різні побутові задачі, які я намагаюся фіксувати та класифікувати — оце по дому, це по дачі, це терміново, це не дуже. Поставив собі додаток — органайзер. Ще додаток, який імітує планер. Але хоча з цими додатками все ок, у мене просто з ними не складається. Все одно я розумію лише паперовий планер, куди пишу ручкою, а про існування додатків просто забуваю.

***

Оце купив міді-процесор, і шо? Валяється, бо кудись його возити мені облом, а щоб користуватися ним удома, треба ставити комбік та розкладати купу дротів. Але прийде його час.

***

Щось так багато народу зараз хворіє. Якось не в тему мені чіпляти якусь заразу, хоча ясно, що не мені одному.

Маніпуляції суспільством завжди спираються на його властивості та розуміння, як воно себе поведе, коли йому щось вкинути. Мені здається, базових властивостей, на яких будуються цілі хвилі, не так вже й багато. Це властивості особистості, які масштабуються до розмірів суспільства.

1. Бажання комфорту і навпаки: уникання екзистенційної кризи.
2. Бажання знати та розуміти лише те, що дозволяє зберігати рівень комфорту.
3. Сюжетам та міфам надається влада бути рушійною силою у прийнятті рішень.

Звичайно, не всі люди прагнуть лише комфорту, уникають зайвих знань та рухомі якимось міфами, але їх всюди критично велика кількість.

Сюжети та міфи працюють на певній місцевості у певний час, у певному інфопросторі та місцевій міфології під впливом релігії та пропаганди. рпц та соловйови-сімоньянши - це не творці, а підтримувачі міфу, бо міф про те, що де руський насрав, там і росія, існує вже багато століть. У масштабах росії цей міф сам по собі без агресивної інфополітики існувати не може, бо інакше різні регіони росії швидко згадають, що у них геть різна міфологія та прагнення.

Міф/сюжет та відчуття комфорту пов'язані через ідентифікацію себе з персонажем у міфі/сюжеті. Є очікування відчуття комфорту через реалізацію функції персонажа, з яким особа себе ідентифікує. Руські загарбники ідентифікують себе з персонажами, для яких грабіж - богоугодна справа. І продовжуватимуть так вважати ще дуже довго, бо втратити цей міф для них означає глибоку екзистенційну кризу, бо їхня влада її дуже довго поглиблювала.

Не менш цікаво й те, яка міфологія у нас, чим керуються українці, якими міфологічними сюжетами. І чи влада цим задоволена чи хотіла б ці міфи якось відкорегувати. Створення ПЦУ - це був болючий для росії крок, який зменшував їхній вплив на тутешню місцеву міфологію. Котигорошко прикоцав Змія, бо той викрав його братів і сестру, тобто це була антитерористична операція, але він не йшов на Змія, просто бо той Змій, тому його має бути знищено. Поведінки, притаманної колонізаторам, у нас нема, утім інші приходять і забирають, якщо можуть, і вірять, що так треба, а у нас такого нема. Гарно це чи погано, не суть, просто це так є.

Персональні, локальні або глобальні конфлікти - це сутички інтересів на основі бачення себе у міфологічному сюжеті, способів зберегти комфорт, бачення функцій персонажів, а розмір конфлікту визначається тим, до якого розміру масштабовані певні властивості та прагнення особистості - групи осіб чи цілого етносу, у якому консолідуючі фактори чогось вимагають від кожного представника.