Маніпуляції суспільством завжди спираються на його властивості та розуміння, як воно себе поведе, коли йому щось вкинути. Мені здається, базових властивостей, на яких будуються цілі хвилі, не так вже й багато. Це властивості особистості, які масштабуються до розмірів суспільства.

1. Бажання комфорту і навпаки: уникання екзистенційної кризи.
2. Бажання знати та розуміти лише те, що дозволяє зберігати рівень комфорту.
3. Сюжетам та міфам надається влада бути рушійною силою у прийнятті рішень.

Звичайно, не всі люди прагнуть лише комфорту, уникають зайвих знань та рухомі якимось міфами, але їх всюди критично велика кількість.

Сюжети та міфи працюють на певній місцевості у певний час, у певному інфопросторі та місцевій міфології під впливом релігії та пропаганди. рпц та соловйови-сімоньянши - це не творці, а підтримувачі міфу, бо міф про те, що де руський насрав, там і росія, існує вже багато століть. У масштабах росії цей міф сам по собі без агресивної інфополітики існувати не може, бо інакше різні регіони росії швидко згадають, що у них геть різна міфологія та прагнення.

Міф/сюжет та відчуття комфорту пов'язані через ідентифікацію себе з персонажем у міфі/сюжеті. Є очікування відчуття комфорту через реалізацію функції персонажа, з яким особа себе ідентифікує. Руські загарбники ідентифікують себе з персонажами, для яких грабіж - богоугодна справа. І продовжуватимуть так вважати ще дуже довго, бо втратити цей міф для них означає глибоку екзистенційну кризу, бо їхня влада її дуже довго поглиблювала.

Не менш цікаво й те, яка міфологія у нас, чим керуються українці, якими міфологічними сюжетами. І чи влада цим задоволена чи хотіла б ці міфи якось відкорегувати. Створення ПЦУ - це був болючий для росії крок, який зменшував їхній вплив на тутешню місцеву міфологію. Котигорошко прикоцав Змія, бо той викрав його братів і сестру, тобто це була антитерористична операція, але він не йшов на Змія, просто бо той Змій, тому його має бути знищено. Поведінки, притаманної колонізаторам, у нас нема, утім інші приходять і забирають, якщо можуть, і вірять, що так треба, а у нас такого нема. Гарно це чи погано, не суть, просто це так є.

Персональні, локальні або глобальні конфлікти - це сутички інтересів на основі бачення себе у міфологічному сюжеті, способів зберегти комфорт, бачення функцій персонажів, а розмір конфлікту визначається тим, до якого розміру масштабовані певні властивості та прагнення особистості - групи осіб чи цілого етносу, у якому консолідуючі фактори чогось вимагають від кожного представника.