Видався вільний день. Думаю: треба шось таке типу творче забацать. Аудіо якесь чи відео зі звуком. Зараз пішов настрій на якийсь лаунж, йога-медитація-розслабон-зашкалюючийревер, ще є новий мідішний проц, педалі, обробка звуку на компі, наче бери й роби, але ніт — щось починаю конструювать та починається: нєє, так не вийде, сяк не вийде, буде примітивна фігня, потім питаю себе, а чи не примітивної фігні я хотів, виявляється, що не зовсім, але незрозуміло, чого саме, плюс якого фідбека я чекаю, знаючи, що на ютьюбі подібного добра навалом, і мій трек тупо загубиться; а чому мені недостатньо того, що я роблю якусь тему чисто для себе, щоб було що наступного року згадать, не знаю, хочеться всього й одразу, але так не буває.

Коротше, плюс-мінус ті самі митарства, що й завжди, і наявність інструментів та технічної бази тут мало на що впливають, хоча здається, що мали б впливати.

***

Вчора на презентації книжки, яка вийшла у подруги дружини, відомої дитячої письменниці, почув фразу про те, що вона створила б та видала збірку поезій, якщо б для того був контекст, а без контексту не може за це взятися. Я подумав, що це й моя фіча, відсутність контексту демотивує, але якщо подивитись на речі загалом, то такого зовнішнього контексту, який би прямо мене спонукав до творчості, майже ніколи не було за винятком моментів, коли окремі композиції чи фрагменти робилися під певний склад виконавців та під конкретні заплановані концерти. Зараз нема жодного конкретного складу, хоча знайомих музикантів стало більше, нема жодного запланованого концерту, але це той випадок, коли непогано було у щось таке впрягтися, щоб був формальний привід попрацювати над матеріалом та ансамблевими аранжуваннями.

***

Раніше на колег, які ковбасять концерт за концертом, роблячи новий матеріал, я дивився як на колег, які просто проявляють нормальну активність. Зараз я дивлюсь на це як на якусь суперздібність. Як їх на це вистачає? Чому, коли вони планують наступний концерт, їх це заряджає, а не руки опускаються? Воістину дивно дивне.

***

Пішов у нову чайну на Рейтарській, знайшов її випадково через інстаграм. Оце пішов бум чайної культури. Мабуть, багатьом кава набридла, хоча й по каві всього вистачає, або ж всі прихожани таких місць, які я, цінують розслабончату атмосферу чайних закладів.