Шось пішов відкат в плані продуктивності створення та запису аранжувань. Пішов навчальний рік, зараз непогано було б робити якісь нові соло та ансамблеві обробки для муз.шкіл, але я стою на місці, просто займаюся роботою, якої небагато, увесь інший час просто роблю щось просте типу готую їсти, гортаю фб чи їду на самокаті у якесь кафе на каву. Є кілька тем або в роботі, або на фінальній стадії, але передчуття того, що вони можуть бути завершені, якесь розмите та мене ніяк не мотивує.

Не можу сказати, що це погано, і так не має бути. Раз так відбувається, так має бути. У перші місяці війни у мене пішла якась форсована продуктивність, після цього логічно чекати на відкат, і по ходу ось він.

З різними кафе теж пішла така тема, яка лише підсилюється. Я іноді не можу прийняти навіть простих рішень. Наприклад, сьогодні не хочу готувати, поїду кудись, де мені за гроші принесуть тарілку їжі та склянку пива. Приблизно уявляю собі, куди хочу поїхати поїсти. Їду, зупиняюся біля дверей закладу, чогось думаю: "ні, не сьогодні", розвертаюся та їду назад, об'їжджаю ще кілька ресторанів, де може бути щось цікаве, але жоден з них не "проситься", щоб мені туди зайти. Отак сьогодні об'їздив центр міста та повернувся додому пекти курячі стегна з рисом. Об'єктивно майже нічого смачнішого мені б сьогодні у кабаку не дали, але от наче проста ціль - знайти якесь їдло, яке б мені сьогодні зайшло - не була досягнута, бо все не те, не те і не те.

А може, це тому, що я учора простудився чи підхопив на роботі вірусняк, бо горло шкребе весь день, і просто мало енергії на все. Так і не посадив себе працювати над аранжуванням, поставив собі цікаву задачу, навіть потенційно можна чекати на попит, але чогось не можу взятися робити.