Літо шось летить і летить, так скоро й пролетить нафіг. Такий стан, що майже нема за що зачепитися, щоб згадати, що гарного відбувалося, щоб у пам'яті осіло. Якщо подивитися у блокнот, то виявиться, що було те, се, всякі аранжування, уроки, виступи, але реально майже нема за що зачепитися. Прикольне різне було, але є втома. Замість сидіти біля моря у Затоці, сиджу, де завжди. Намагаюся якось трохи урізноманітнювати життя, ходити у якісь прикольні місця, коли виникає таке бажання, але рідко виникає. Скоріше багато чого бісить, навіть питання обіду вирішити складно — нічого вдома їсти не хочу та не можу визначитися, куди піти. Якось так поїхав у заклад, доїхав до нього, на порозі передумав, покружляв на районі та пішов кудись там похавать — вже й забув, куди. І так тепер мало не кожного дня. На роботі все це теж певним чином позначається — у якихось ситуаціях нема енергії стримувати свій реальний настрій у ситуаціях, хоча я тепер сам як ходяча ситуація, від мене вже чекають якихось нових сюрпризів, бо моя поведінка все сильніше йде врозріз із тим, як традиційно склалося спілкування у профільному ком'юніті музичної обслуги любителів карибських плясок.