Коли був у Харкові у грудні, купив там прикольне сіре пальто. Так і не вдягнув його жодного разу! Якось хлобись, і з лютого у травень. А у пальтішечку й вийти не було куди, та й шарфа нормального нема, що під нього підійшов, а де купити, поки що хезе.

***

Я відношусь до такої категорії людей, які не здатні до самообмеження, якщо треба позбутися якихось звичних речей хоча б на якийсь час. Наприклад, не їсти на ніч смажених грінок чи пельмешків, або ж не пити пива після якоїсь години. Тобто хоча це відбувається нечасто, але будь-яка самообмежуюча інтенція, сенс якої я можу собі логічно пояснити, одразу відхиляється психікою — у мене погіршується настрій та самопочуття. Після спроби впустити у голову думку про те, що ось зараз мені не треба жерти на ніч вкусняху, бо на вагах є пара зайвих кіло, зрештою я наступні кілька днів лише й роблю, що обсесивно жеру шопопало коли заманеться. Утім на вагах відбувається зменшення чисел. Чудни дєла. Як людям вдається жити у режимі самообмеження та навіть пропагувати його, я просто гадки не маю. Це якась інша концептуальна модель існування.