Задавшись ізвєчним питанням, тварюка я сидюча чи маю право, сів на вєлік та поїхав. З незвички одразу заболіли ноги на підйомі по бульвару Шевченка, потім я зрозумів, треба підняти сидіння, і все пішло легше, швидко все перестало перенапружуватись. Зараз ще погода те що треба, ані холодно, ані спекотно. Думав, чи не дьорнуть у чайну на Подолі, але не став, та на тижні треба туди поїхати якось, люблю двоколісні вояжі на Поділ. Але, на жаль, я занадто лінивий для роботи над формою. Хоча здолати Володимирський узвіз чи Андріївський було б для мене афігєнним здобутком. Але в мене натура така, що я більше ідентифікую себе з індійськими монахами, що сидять під деревом. Насправді ж якщо сісти біля гарної дороги під гарним деревом, де гарні люди приноситимуть тобі піалу гарного рису, то життя буде досить насиченим у спогляданні та роздумах про вічне.