Мислення вати та імперських шовіністів — це був би для мене цікавий предмет дослідження, якби я вмів такі дослідження вести. Питання не у логіці, бо їхня логіка нічим не відрізняється від логіки інших людей з середнім інтелектом або нижче, а в тому, з чого складається їхня міфологічна картина та як вони відчувають якісь поняття, навіть якщо якось викривлено, все одно це явище, яке варто зрозуміти, щоб знати, у яких колобків вони вірять і на що у повсякденному житті ця віра впливає. В цілому це має бути схоже на дослідження сектантства, бо мова йде про світогляд та якісь постулати, у які вірити комфортно, більше того, їхнє сповідування — це елемент ідентифікації, який домомагає соціалізуватись у колі начебто однодумців, в реалі — людей, які протестують проти мислення як рушійної сили. Виглядає так, ніби нескладуха між психічними функціями масштабована до розміру суспільних конфліктів, проте корінням упирається у структуру людського мозку.

Мислення людини, яка вдягнулася в імперське минуле — це відчуття колишньої сили та влади, яка начебто перетворюється на сьогоднішню шляхом знаходження таких самих шовіністичних утирків. Типу ми збираємося колом і творимо закони буття. Це створює ілюзію того, що у протистоянні з групою опонентів можна взяти гору, бо так колись було вже. Час іде не вперед, а назад — туди, де все ясно та передбачувано, більше того, є свобода інтерпретації минулого. Це наче влада над часом та нівелювання його законів. Хоча час — дійсно скалярна величина, а не векторна, чи йде він вперед, це контраверсійне питання, але точно не назад. Імперці випромінюють дуже впевнений вайб та мають у розмовах специфічну манерність, типу їм все у цьому світі зрозуміло, а картина світу абсолютно цілісна, на всі питання є відповіді, проте всі ці відповіді — це креативна інтерпретація минулого, де все підганяється під зручне бачення світу. Сперечатися з ними марно, їх просто варто уникати, хоча я толерую насмішки та знущання над ними, але таке ставлення заганяє їх у ще більшу опозицію, адже в реалі вони не сила, а чутливі до хейту розрізнені бідосі з проблематичним сприйняттям себе у часі та постійних змін, ним породжених. Наче якщо розділяєш якусь стару шовіністичну ідею, то Кронос не може зжерти тебе повністю, частину тебе він не переварить, бо ти на іншому рівні буття. Імперія захищає цю ілюзію над-буття, тоді просто буття в цьому світі стає не таке важливе, так імперія здобуває людський ресурс.

Все це у різній мірі стосується будь-яких імперій, але між ними є різниця. Напевно, вона полягає на визнанні законів часу та факту, що людська природа така, що її пресуй та гони у двері, вона увійде через вікно.