Ми всі дуже цінуємо у своєму житті впевненість у тому, що добре розуміємо своїх рідних / близьких / колег / інших, з ким нас поєднує якась тема та ідея. Це розуміння дає відчуття комфорту, стабільності, єдності та ще купу всякого такого життєстведжуючого.

Мені подобається ідея, яку виразив Юнг (можливо, не він її автор), про те, що передумовою для якоїсь думки є певне почуття. Люди виражають думки про щось таке, що я інтерпретую як маркер спорідненості. Які почуття лежали в основі тих думок, ми не знаємо, які ці почуття мали історію виникнення та спектр нюансів. Це все залишається у сфері непізнаного, проте ми можемо себе заспокоїти тим, що в цілому зрозуміли думку. Які ми молодці!

Коротше, не варто переоцінювати власні можливості розфасувати людей на більш або менш споріднених із нами, бо реальна спорідненість незбагненна. Але й не варто недооцінювати власні зусилля, спрямовані на самозаспокоєння від фрустрації, яку створює нестерпний інформаційний вакуум та приреченість спостерігати лише одні фасади, а наповнення всюди наносити лише своє. Утім бачте, який феномен, у нас на всіх його вистачає.