Те, що світ дуже різноманітний — це факт, але я намагаюся дозовано стикатися з його різноманіттям. Сфера мого спілкування — це люди, які хочуть про себе щось сказати іншим музичною чи ще якоюсь мовою. Питання, нащо це їм треба, не можна звести до чогось одного, бо в кожного своя історія, яка привела його до такого життя. Стосунки між колегами, між артистом чи просто виступаючим та публікою я екстраполюю на ширший спектр стосуночних нюансів, і вірю, що це працює, це побудова логіки від часткового до загального.

Можна сказати, що у виконавських та інших мистецтвах центральна тема — це стосунки, бо реалізація творчості пов'язана зі сприйняттям іншими. В цілому ідея така, що ми всі одне одному про щось. Людям нащось треба комунікувати різними способами та проявляти себе так і сяк — напевно, щоб мати відчуття видимості, підтвердження, що я є к̶о̶к̶о̶д̶ж̶а̶м̶б̶о̶. Я про людей іноді кажу так, що люди те, а я се, люди такі, а я інший, але якщо я прагну якихось універсальних ідей, узагальнень, то маю визнати, що це все й на мене діє. Я теж прагну якось виразити себе, щось сказати, чогось чекаю, дочекаюся чи ні — інше питання, але у характері своїх прагнень я навряд чи сильно відрізняюсь від когось. Може, десь більше специфічних навичок, стилістичних напрямів, більше фрустрації від вивченої безпомічності, більше злості та готовності руйнувати те, що створює проблеми та незручності, бо я можу займатися колупанням матеріалу та роботою за наявності рівних нейтральних стосунків, а тільки-но починаються якісь завіхрєнія — я не хочу навіть намагатися нічого владнати, якщо від цього не залежить корисна для мене робота. У мене багато чого про уникання, і мене це не парить, є тільки певні дилеми типу як мотивуватися виступати, маючи паралельно бажання уникати публіки. Дійшов висновку, що не треба себе мучити намаганням нав'язати собі мотивацію. Є робота — я працюю, от і все. Плюс треба не перевтомлюватись і уникати певних подразників, які особливо сильно висаджують.

Комусь навпаки треба бути з іншими в емоційному контакті, і виконавська діяльність — це про тягу до контакту. Якого саме контакту і у яких цілях, яка там схема експлуатації контактів — в кожного своя тема, варіантів купа.

Або от зручно було б бути академічним музикантом, маючи на меті, щоб все було правильно, і знаходячи поплічників, мотивованих схожим чином. У стилях, у яких я працюю, все також має бути правильно, але це більше як відправна точка для відповідності стилю, та й виконання більш змістовне, коли правильне (хоча не всі так вважають, але суперечки про дотримання правил теж виникають з досить різних причин, часто це бажання легитимізувати недотримання правил, бо так простіше).

Напевно, я багато про що хотів би сказати на сцені, і схоже, що тем занадто багато. Фрустрації занадто багато, нереалізованих прагнень. Хотілося б грати гарну циганську музику у гарному циганському колективі, але це не може бути реалізовано. Хотілося б розвиватися у різній етнічній музиці — індійській, румунській, фламенко і т.д., але всього не охопиш, і по роботі є користь хіба що з фламенко. Хотілося б грати на скрипці, але я вже роки зо два не займаюся. Ну і так далі. Симфонія дилем. Джелем джелем від дилем до дилем.

***

Робота тим часом є, нудьгувати нема коли. Я пам'ятаю про те, що про такі розклади мріяв, і робочий режим зараз досить-таки помірний. Я цьому справді радію, хоча не завжди по мені це видно. Особливо тішить те, що заробіток на нотах і табах аранжувань — це ідеальна штука, яку я раптом придумав собі сам, і це спрацювало. Плюс по виступах є така тема, що про мене більше знають, і виникають колаборації, які рухають мою виконавську кар'єру.