Робочі підсумки 2024

• Уроків за рік 270+

• Зрозумів, що дуже замахався викладати. Принаймні хочеться залишити тільки невелику кількість уроків з тими, хто знає, чому і нащо вчиться, бо оце аніматорство для учнів, які ніколи не заграють, як би я не старався, прикумарило капець. Викладання мені сильно допомагало у ковідні часи, тепер зараз я розкатав губу на просування аранжувань та на розкрутку патреона, хоча на ньому я навіть нормальний старт толком не спромігся зробити. Нічо, є ідеї.

• Аранжувань/транскрипцій: під 30

• Концертів різної тематики: під 20

• Створено дві композиції — одна для мандоліни соло, одна для мандоли.

• Івенти в середньому раз на місяць.

• Влітку було багато роботи з мандоліною. Обзавівся октавною мандоліною, було з нею кілька робіт.

• Зробив два аранжування для філармонійного ансамблю мандолін з гітарою, чув ці аранжування у їхньому виконанні.

• Почав контактувати з корсиканським мандоліністом та композитором Анжем Ланцалаві. Для мене це велика честь, бо я вважаю його творчу роботу просто космічною.

• Спробував струни Knobloch, про які зустрічав багато схвальних відгуків від фламенко гітаристів. Справді дуже гарні струни, гадаю їх замовити ще, щоб стояли на всіх гітарах. У струнах Luthier, які мені подобалися, розчарувався, вони наче зіпсувалися.

• Переробив гітару мануш на кубинський трес, був з ним один концерт, де я грав більше на тресі, ніж на гітарі.

• Розмах по тематиках концертів та інших виступів широкий, як ніколи, тільки прицільно фламенко не було, лише місцями вставляв гітарні теми фламенко. Були колаборації з відомими музикантами у джазовій сфері. Зокрема я після участі у концерті Назгуль запросив Лебедєву у свій концерт, така колаборація мала певний резонанс.

• Взяв участь у проекті Тіни Кароль "Дім звукозапису", мав гітарну партію у пісні "У долі своя весна", де співав Шумей.

• Був сольний гітарний концерт. В цілому непоганий, але сам я очікував іншого. Чому не дочекався, цілком розумію.

• Долучився до волонтерської роботи з викладання гітари захисникам на реабілітації. Отримав відзнаку на рівні міністерства.

• Перейшов на платформу з продажу нот, яка дає можливість отримувати в рази більшу комісію, ніж минула. Обмірковую варіант підписки на платформу, яка дасть можливість продавати ноти з мінімумом витрат.

• Ідею видати паперову збірку нот поки що не реалізував, але підійшов до цього впритул.

• Почато роботу з клепання відеоконтенту, так би мовити, по-новому. Поки що не увійшов в режим, але є надія.

• У робочих та інших питаннях більше потягу до систематизації. Для мене незвично, але позитивний досвід впорядкування мотивує.

Неробочі підсумки.

Навіть не знаю, що сказать, коли все крутиться навколо музики, а де музика, там робота.

• Зняли офісне приміщення, щоб розділяти, де робота, а де ні, але у мене це поки що так не працює, бо деяку роботу я роблю вдома, хоча варто в іншому місці.

• Дізнався про чайне місце на Кудрявці, їздив туди влітку нерідко. Зараз сиджу здебільшого на червоних чаях, вони мені гарно зайшли.

• З хендмейдом не дуже склалося, хоча пару гарних сехілій зробив та щось на дачі дрібне забацав.

• Ремонт у квартирі й досі відкладаємо. Здавалося, нема куди відкладати, але ніт, є куди. Ні в кого немає сил навіть думати про те, на що перетвориться квартира на тривалий час.

• На велосипеді не прокатився жодного разу. Що поробиш.

• Був на дачі кілька разів, хоча їздити туди я не люблю, але дружина не може закинути чи продати цю дачу, і там треба допомога у побутових питаннях, тому доводиться й мені там бувати.

• Моноколеса поки що так і не купив, але хочу.

• Дружина нормально освоїлася з водінням. Згодом піду й собі в автошколу.

Плани на 2025

• Робити, що робиться.

• Як завжди, вирішувати питання по ситуації.

• Згодом трохи вдосконалити стиль планування.

Те, що світ дуже різноманітний — це факт, але я намагаюся дозовано стикатися з його різноманіттям. Сфера мого спілкування — це люди, які хочуть про себе щось сказати іншим музичною чи ще якоюсь мовою. Питання, нащо це їм треба, не можна звести до чогось одного, бо в кожного своя історія, яка привела його до такого життя. Стосунки між колегами, між артистом чи просто виступаючим та публікою я екстраполюю на ширший спектр стосуночних нюансів, і вірю, що це працює, це побудова логіки від часткового до загального.

Можна сказати, що у виконавських та інших мистецтвах центральна тема — це стосунки, бо реалізація творчості пов'язана зі сприйняттям іншими. В цілому ідея така, що ми всі одне одному про щось. Людям нащось треба комунікувати різними способами та проявляти себе так і сяк — напевно, щоб мати відчуття видимості, підтвердження, що я є к̶о̶к̶о̶д̶ж̶а̶м̶б̶о̶. Я про людей іноді кажу так, що люди те, а я се, люди такі, а я інший, але якщо я прагну якихось універсальних ідей, узагальнень, то маю визнати, що це все й на мене діє. Я теж прагну якось виразити себе, щось сказати, чогось чекаю, дочекаюся чи ні — інше питання, але у характері своїх прагнень я навряд чи сильно відрізняюсь від когось. Може, десь більше специфічних навичок, стилістичних напрямів, більше фрустрації від вивченої безпомічності, більше злості та готовності руйнувати те, що створює проблеми та незручності, бо я можу займатися колупанням матеріалу та роботою за наявності рівних нейтральних стосунків, а тільки-но починаються якісь завіхрєнія — я не хочу навіть намагатися нічого владнати, якщо від цього не залежить корисна для мене робота. У мене багато чого про уникання, і мене це не парить, є тільки певні дилеми типу як мотивуватися виступати, маючи паралельно бажання уникати публіки. Дійшов висновку, що не треба себе мучити намаганням нав'язати собі мотивацію. Є робота — я працюю, от і все. Плюс треба не перевтомлюватись і уникати певних подразників, які особливо сильно висаджують.

Комусь навпаки треба бути з іншими в емоційному контакті, і виконавська діяльність — це про тягу до контакту. Якого саме контакту і у яких цілях, яка там схема експлуатації контактів — в кожного своя тема, варіантів купа.

Або от зручно було б бути академічним музикантом, маючи на меті, щоб все було правильно, і знаходячи поплічників, мотивованих схожим чином. У стилях, у яких я працюю, все також має бути правильно, але це більше як відправна точка для відповідності стилю, та й виконання більш змістовне, коли правильне (хоча не всі так вважають, але суперечки про дотримання правил теж виникають з досить різних причин, часто це бажання легитимізувати недотримання правил, бо так простіше).

Напевно, я багато про що хотів би сказати на сцені, і схоже, що тем занадто багато. Фрустрації занадто багато, нереалізованих прагнень. Хотілося б грати гарну циганську музику у гарному циганському колективі, але це не може бути реалізовано. Хотілося б розвиватися у різній етнічній музиці — індійській, румунській, фламенко і т.д., але всього не охопиш, і по роботі є користь хіба що з фламенко. Хотілося б грати на скрипці, але я вже роки зо два не займаюся. Ну і так далі. Симфонія дилем. Джелем джелем від дилем до дилем.

***

Робота тим часом є, нудьгувати нема коли. Я пам'ятаю про те, що про такі розклади мріяв, і робочий режим зараз досить-таки помірний. Я цьому справді радію, хоча не завжди по мені це видно. Особливо тішить те, що заробіток на нотах і табах аранжувань — це ідеальна штука, яку я раптом придумав собі сам, і це спрацювало. Плюс по виступах є така тема, що про мене більше знають, і виникають колаборації, які рухають мою виконавську кар'єру.

Послідовність подій, які моделюються певним типом мислення у поєднанні з зовнішніми факторами, нагадує візерунок, у якому лінія ілюструє наслідки реалізації певного типу мислення та потягів. Ідея про те, що візерунок прагне дотримуватися траєкторії та замкнутися, дає певні можливості прогнозувати розвиток подій, але тут основна фішка — зрозуміти такий індивідуальний візерунок. Той випадок, коли можливість робити специфічні прогнози дає саме асоціативне мислення.

Поки те й се, ніяк не запишу відеопосібник, як грати одне з моїх аранжувань. Збирався поставити такі відоси на потік, а поки що навіть одного не записав.

***

Пішло грати фламенко, а за мандоліну давно не брався. Зате філармонійний ансамбль зовсім скоро зіграє два моїх аранжування на концерті.

***

Оце був концерт джазово-берберської тематики, завтра ще піти на денний концерт філармонійного ансамбля, ввечері робота у закладі, а неділя вже буде вільніша. Наче й завантаження не так щоб дуже багато, але часу завжди чось мало.

***

Дружина подарувала на Різдво пляшку віскаря Laphroaig. Цікаво, що спочатку відчуваються оцей торфяний запах та смак, наче палені шини, потім якось звикаєш, і він навпаки віддає солодким. Я вже вийшов з того віку, коли на свята що наливають, те й п'єш, якщо нема хоча б гарного вина, то я?просто п'ю сік чи колу. Нещодавно на сімейних посиденьках так і було, бо у них було тіки мартіні та оакхарт, культура споживання вина туди не докотилася. А віскі, як на мене, це навіть краще, особливо такого рівня як оцей Laphroaig, там Glenmorangie і т.д. — це про культуру.

Почавши планувати навчальний контент по фламенко, став багато його грати, практично нічого більше крім традиційного фламенко не граю. Чогось саме взимку воно мені найкраще йде. Позгадував деякі старі теми, але для впевненості треба або більше грати, або більше відпочивати, бо відсутність поточної роботи та відпочинок — різні речі.

***

Хотів записати відеорозбір одного аранжування. Зробив уже дві спроби, воно все не йде. Але зрозумів, що треба змінити підхід — грати на низькій швидкості, паралельно пояснюючи нюанси, іноді для цього зупиняючи музику. Спробую, бо поки що все не те.

***

Продовжую пошуки способів заглушити кімнату бюджетними засобами. Вже замовлені акустичні панелі, присобачу їх на стіни, купив кутові басові пастки, але треба ще, все одно треба нормально вкластися, бо інакше буде чутно ехо малої кімнати.

***

Поки те й се, канал з аранжуваннями не наповнюється, а це впливає на продаж нот. Поки що я не можу так планувати роботу, щоб усе встигати. От, наприклад, сьогодні урок, похід на день народження двоюрідного племінника і ще урок ввечері, я нічого не зроблю. І далі у якісь дні мені якась справа — урок чи шось іще — розбиває день, і все навертається. Поки що не маю уявлення, як організувати роботу.

Подібно до того, як індійці кладуть на вівтар з канонічними зображеннями богів чи гуру прасад, тобто різні яблука й банани, так само люди використовують гроші. Вони їх вкладають у роботу тих людей, хто створює для них вівтар у вигляді дзеркала.

Мабуть, моє життя не тільки теперішнє, а й раніше — це наче реалізація мрії людини, яка все життя робила те, що їй кажуть, наказують чи просто наполегливо радять інші (або якийсь іще синонім нав'язування), а потім вона в якийсь момент думає: а що якщо б я одразу зробив/ла так, як мені тоді хотілося? Може, якось кар'єра склалася інакше, було б більше свободи. Ясно, що системна робота з виконання якихось поставлених задач дає прибуток, але хотілося б зрозуміти, як воно, коли все інакше, коли сам собі ставиш задачі.

Так от чимось моя ситуація нагадує отаке, тільки навпаки. Я можу ставити собі задачі, але не можу підходити до роботи системно та мати якісь стратегічні цілі, хіба що підсвідомі та взагалі розраховуючи на те, що якщо фокусуватися на певній роботі, то буде відчутний результат. Щось таки є, але поки що у мене в голові не вміщається вдале оперування кількома напрямами руху у різних сферах задля однієї мети, яка потребує комплексного підходу. Але те, що я обмалював саму проблему, для мене вже певний крок уперед. Взагалі-то нормальні люди працюють у команді, але поки що я не можу найняти команду, я сам собі так-сяк злагоджена команда.