Спочатку я пішов у профільний заклад, щоб здобути специфічні ліки для подруги дружини, вони зникли з аптек. Потім з'явилися інші запити, пішов туди ще пару разів, потім накопичилося кілька пацієнтів, і пішов до головного лікаря зі списком — приймає тепер лише вона. Приємно, що вона до моїх прохань поставилася позитивно, хоча я думав, що може відфутболити. Кожного пацієнта перевіряє, багатьом сама дзвонить. Обіцяла дати знати, коли приїде наступна партія гуманітарки, де будуть ці специфічні ліки. Отакот медичне волонтерство саме мене знайшло.

***

Майже зробив аранжування однієї не занадто відомої, але красивої пісні "Коли заснули сині гори". На днях думаю записати, але якщо б у мене була своя кімната, це було б простіше. Зараз побут — інша тема, ніж завжди.

***

Запиляв пост про те, як мені жилося в оточенні совків. Не знаю, як люди сприйняли ціль написання, пожалітися, чи шо, чи якось поділитися сокроуєнним. Нема там нічо сокроуєнного, про що мені складно було б говорити. Совки традиційно бояться розголосу, я ним займаюся із задоволенням. Головне — це все, що зараз відбувається, уже було раніше у багатьох родинах, те саме невігластво, нацизм, примус, брехня, відмова від реальності, ницість. Зараз через усе це має іншу форму, більш видиму, яку простіше нарешті осмислити, а осмислення зараз ключовий фактор, який визначить майбутнє.

***

Чогось все частіше згадую кімнату у квартирі на вул.Кіото, де я жив до 6 років, і якраз наприкінці існування совка по тв показували різне, а більше за все мені подобався китайський мульт про Укуна.