Минулого року я припинив вести рос-мовний блог. Але, на відміну від друзів, у побуті на українську не переходив. Спочатку була така ідея, що воно було б логічно припинити спілкуватися російською, залишити її лише для тих, хто української не знає, але важко відмовитись від словоформ та певних комунікативних формул. Вміння розмовляти підкріплювалося веденням блогу, я таким чином практикувався у фразоутворенні. Тепер ситуація така, що письмової практики російською у мене дуже мало, майже нема, але на українську у побуті я не перейшов, через це таке відчуття, що я весь час туплю та забуваю, як розмовляти, бо деякі слова російською тупо випадають з голови. Якщо користуватися українською всюди, то такої проблеми не було б. Але поки що вона є, хоча використання рос.мови ані я, ані дружина, не виносимо за межі квартири, а на вулиці переходимо на українську. Такий от специфічний перехідний період. Але зараз у мене нема цієї теми про якісь звичні словоформи та фразові формули російською, за які можна було б триматись як за якесь надбання, бо я від ізящного фразування російською тупо відвик уже, воно тупо зайве.