Хочеться думати, що коли хтось чогось не вміє, його можна навчити, і той вже хоба, і вміє. Але не всіх можна всього навчити. Хочеться вірити, що коли хтось не розуміє, то йому треба пояснити, і він зрозуміє. Або сильніше постарається зрозуміти, і в нього вийде. Ні, може не вийти, навіть якщо постарається.
Прийняття цієї даності додає толерантності до людей — то часто їхня природа, а не їхній свідомий вибір. Ми часто звинувачуємо інших у тому, який вони начебто зробили вибір, коли насправді ресурсу на вибір у них не було, а всі рішення були прийняті передумовами та обставинами. Від людей не так багато залежить, як здається. Вони навіть намагаються перебороти власні обмеження, але це може ніколи не вдатися, хоча це не факт, а якщо не спробувати, то точно не вдасться. Я часто бачу таке на уроках. Буває, що музика цікава, є купа питань, стійка мотивація і т.п., але це процес биття головою у зачинені двері.
У мультику Рататуй просувається ідея про те, що кожен вміє що хоч, а щур може бути поваром мішленівського рівня.
Ні, не може.
Мабуть, це дві крайнощі — уникати всього, що складно дається, або ж весь час битися об головою об зачинені двері, які просто не збираються відкриватись. Але універсального рецепту нема, тільки власний вибір з усіма його плюсами та мінусами, про які знаєш або ні.
Немає коментарів:
Дописати коментар